Але, дорогі друзі, сьогодні я розповім вам дуже веселу історію про те, як я купила собі закладку, а потім вирішила відвідати зоопарк. Все почалось звичайно - я була в надзвичайно поганому настрої і вирішила заправити свого бенза з допомогою метадону. Так, так, саме так, світ моїх думок був заправлений цими бодрящими речовинами.
Так я і вирушила в наш справжній марафон, де кожна мить життя виглядала яскравою і незабутньою. Хаднаш, хаднаш, і я була в зоопарку. Зі сміливістю наркотично поправлених самураїв, я увійшла в вольєр левів. І що ви думаєте? Я зустріла там нашого короля джунглів - справжнього лева. Він дивився на мене сердечними, видурієвими очима.
І тут я зрозуміла, що моя закладка запрацювала на всю котушку. Я почала розмахувати руками як кристал гейзеру, бо чомусь в цей момент мені здавалося, що я можу покорити світ.
Танець перед левом був настільки вразливим, він був як музика, яку чуло тільки двоє - я сама і лев. І наша поєднана харизма створила щось неповторне, намагаючись злитися в єдине ціле. Так, я думала, що ми стали друзями.
Хах, але моя уява наркотичної дійсності розтріскалася, коли лев здер з мене шматок одягу і накинувся на мене.
Це було все, на що вистачило мені моєї закладки - на страх перед цим величним мамонтом лісових просторів. Я хотіла зробити щось незвичне, але вийшло все зовсім не так, як я планувала. Я розвернулася та побігла, як нещасний турист, якому платять за рекламу в обіймах льва.
Але мені довелося наркотично поправитися, щоб залишитися в живих. І коли я побачила цю сипучу картишку з кристалами - моє серце задрожало від радості. Я мала нову спробу, щоб звільнити себе від цього нелюдського лева. Я підійшла до клітки, витягнула руку та гаманця, а моя рука тремтіла, немов листок на вітрі.
Але тут я почула голос того, хто знає все про кристали і наркотичну залежність. "Стоп, наркомане комік! Чи ти справді думаєш, що тобі буде краще, якщо ти зануритися в цю бездонну прірву наркотиків? Це не виходить, нехай цей лев лишиться левом". Авдій підійшов до мене та відітнув мене зі світу наркотиків.
Та я повинен сказати, що він був правий. Ці наркотики - це не все в житті. Вони можуть зруйнувати все, що ти маєш. І навіть як комік наркоман, я повинен знати цю правду.
Отже, дорогі друзі, нехай ця історія буде нагадуванням для вас - не втягуйтесь в бліскучі примари наркотичної залежності. Життя - це запах квітів, гучний сміх друзів та радість простих речей. Не витрачайте свої дні на гамання кристалів та боротьбу з левами. Ви заслуговуєте на краще, ви заслуговуєте на життя, яке переповнюється насолодою та щастям!
Так що, хлопці, забули про лева, закиньте свої закладки, віддайте бензу назад наркотикам і відправляйтесь гамати в своєму віртуальному світі. Бо тільки так ви можете знайти себе та своє щастя. Гарного всім дня, друзі!
Ваще, братцы, я вам расскажу такую историю, которая сейчас будет взрывать ваш мозг! Ну, шось, вы готовы к этой красоте?
Прежде всего, надо сказать, что я - чалый наркоман, а если быть точным, то наркоман-комик. У меня в голове происходят такие приключения, что прямо некоторые скажут: "Этого нельзя было выдумать ни за какие деньги!". И все началось со закладок...
Знаете, братцы, закладки - это то, чего ищет каждый себе хорошего шмона. Там можно найти самые разные полезности - от настоящиго плюхи до крутого метадона. И вот, однажды я решил поискать кайфу такое, что еще на этом свете не пробовал.
Иду я значит по городу, чиню живот всякие кренделями, тут вдруг на кладмена набредаю. Знаете, кладмен - это такой казуальный курьер, который делает закладки. Я ему говорю: "Ё, братишка, цеплять чо-нить офигенное, такое, чтоб запал от фени, аж жопа затряслась". А он на меня смотрит и говорит: "Ну мажь сахарную вату из стекловаты, это точно тебе понравится!"
Я тут подумал, ну вроде слышал о стекловате, но как она может быть закладкой, непонятно. Но все равно пошел за советом кладмена. Встретился с ним в притонной комнате, он мне дает такой кусок стекловаты, как будто я мишень на стрельбище. Я беру ее в руки, смотрю, а она такая хрупкая, словно мамина люстра.
Чтобы сахарную вату из стекловаты сделать, надо вначале травить ее, словно настойку на бабушкиных травках. Включил я свою лаборантскую фантазию и начал травить эту стекловату. Долго я травил, ковырялся в этом куске, а она все никак не поймет, что я хочу от нее. Ну, я взял и мазанул ее масляным маслом, чтоб она легче поняла, что я от нее хочу.
Прошло некоторое время, и я думал, что все, я поломал эту стекловату, но вдруг она сделала такую сахарную вату, что аж слюнки текут! Сделал я пару закладок с этой ватой, и пошел пробовать. Ну, что я могу сказать, это был настоящий кайф! Я просто завалился на диване и погружался в другой, намного интереснее мир.
С тех пор я стал мастером в делании сахарной ваты из стекловаты. Каждый раз, когда ловлю на улице минера, прохожего в очках с черными зрачками, я предлагаю ему кайфовую закладку. Он, конечно, сначала ошалело смотрит на меня, но потом не может устоять перед моей магией.
Ну, а какой тут комик без своей аудитории? Каждый выходной я собираю своих бро, бывалых чалых, которые всегда готовы лопатить мои шутки и вмиг втягиваться в мои истории про закладки и сахарную вату из стекловаты.
Теперь, братцы, вы понимаете, что наркоманы тоже могут быть комиками. Наш мир такой удивительный, что в нем каждый находит свое место, свою закладку с кайфом. Что бы вы ни выбрали, будьте уверены, что ваш кайф будет самым настоящим, завалом ваших представлений о реальности. И не забывайте, всегда есть кто-то, кто может научить вас делать сахарную вату из стекловаты.